– Перша згадка про Валя Кузьмина сягає 1497 року, – розповідає мешканка села, вчителька українознавства та трудового навчання Домініка Котик, – коли наша територія перебувала під керівництвом молдавського воєводи Штефана Великого. Грамоту, у якій вперше згадується назва села, сьогодні зберігають у Румунії, у Котнянському монастирі. Проте насправді поселення значно давніше. Є чимало знахідок, які свідчать, що воно існувало ще за кам'яної доби. Дотепер на горбі, що на околиці села, знаходять стріли, наконечники та кам'яні знаряддя праці.

Про походження самої назви села існує чимало легенд. За однією версією, Кузьмин – поважна особа, якій колись належали ці землі, а Валя у перекладі означає 'долина'. Інші розповідають про хороброго юнака Кузьму, що колись врятував село від ворогів. Коли турки напали зненацька, він звернувся до своїх земляків і підняв їхній бойовий дух:

– Хоча у нас немає зброї, – сказав хлопець, ми маємо руки і силу, отже будемо боротися. І валякузминцям вдалося врятуватися.

Річку, яка протікає через село, називають Невільницею, – розповідає вчителька. – За переказами, у часи турецько-татарської навали, з пагорба у село спускалися вороги, а зустріла їх молода дівчина. Вони попросили провести їх у село, проте дівчина повела ворогів у ліс. Коли нападники зрозуміли, що вона обдурила їх, відрубали дівчині голову. Голова покотилася на землю і розсипалося волосся. Там, де воно впало, потекла вода – так утворилася річка.

Ольга САДОВНИК